Організація самопідготовки для вихованців ГПД

Організація самопідготовки для вихованців ГПД

Підготувала Деркач О.Є., вихователь ГПД Петрівської ЗШ І ст..,філії НВО.

Сьогодення підвищує відповідальність школи за здоров'я учнів, рівень їх вихованості, усебічну підготовкудо життя. Значну роль у цьому відводять вихователеві групи продовженого дня, адже саме з ним дітиперебувають більшу частину часу (5-6 годин щодня).

У групі продовженого дня створюють сприятливі умови для організації навчальної діяльності учнів якєдиного процесу пізнання на уроці та під час самостійно роботи на самопідготовці.

Самопідготовка — одна з форм організації навчального процесу в групі продовженого дня. Це обов’язковіщоденні заняття, на яких школярі самостійно виконують навчальні завдання в суворо відведений час під керівництвом педагога-вихователя.

Самопідготовка — це не урок. На відміну від нього ця форма навчання, незважаючи на те, що її організують не в домашніх, а в шкільних умовах, має за мету формування самоосвітніх навичок тахарактеризується самостійними навчальними діями учнів. На додаток до уроку в шкільних группах продовженого дня самопідготовка стає другою основною формою навчання. Самостійна робота на цих заняттях передбачає вироблення навичок самоосвіти, самовиховання і сприяє всебічному розвитку особистості учня. Водночас виникають нові можливості в розвитку і формуванні в учнів позитивного ставлення до навчання, стійких інтересів і навичок для подальшої самоосвітницької роботи. Весь зміст роботи в години самопідготовки спрямований на всебічний розвиток і вдосконалення здобутих умінь самостійної роботи, формування навичок раціонального використання навчального часу.

 Сучасним вихователем слід створити сприятливі умови для занять;

-розвивати й удосконалювати вміння і навички самостійно працювати;

-поєднувати самостійну працю з раціональним використанням часу, відведеного на виконання домашніх завдань;

-привчати дітей до певного порядку виконання домашніх завдань залежно від предмета і змісту навчального матеріалу;

 -організовувати різні види і форми занять;

-диференційовано контролювати роботу учнів;

-прищеплювати учням уміння і навички самостійно перевіряти виконані завдання;

-сприяти розвитку творчої ініціативи й кмітливості у вихованців.

 Ефективна організація самопідготовки вимагає від вихователя:

-створити гігієнічні умови для самопідготовки(вологе прибирання, провітрювання, достатнє освітлення,зручні меблі);

-для забезпечення ефективності самостійної роботи розсадити учнів на місця з урахуванням особливостей темпераментів, особистих симпатій, можливостей отримання допомоги та ін.;

-навчити учнів готувати робоче місце;

-  перед самопідготовкою організувати такий вид діяльності, що дає змогу учням налаштуватися на розумову працю;

- у підготовчий етап самопідготовки включати  різноманітні цікаві завдання, задачі на логічне мислення, усні обчислення, щоб налаштувати дітей на подальшу роботу;

-активізувати розумову діяльність, створити мотивацію до самостійної роботи;

-поєднувати індивідуальну самостійну працю учнів із фронтальною колективною;

-здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до учнів з урахуванням рівня їх самостійності;

-дотримуватися встановлених структурних  етапів самопідготовки;

-формувати в учнів навички раціонального використання часу, відведеного на виконання домашніх завдань;

-забезпечити можливість швидкого отримання допомоги при виникненні утруднень;

-доступність довідкової літератури;

-розповісти, як нею користуватися;

-навчити учнів самостійно виконувати фізкультхвилинки, щоб вони не відволікалися під час виконання завдань, а робили вправи в паузі між завданнями;

- дозволити обирати порядок виконання завдань;

-пояснити, чому бажано починати з важчих, об’ємних завдань;

-обирати найбільш ефективну форму контролю до певних конкретних завдань;

-формувати в учнів навички самоконтролю під  час самопідготовки;

-підбивати підсумок роботи учнів;

-заохочувати тих, хто працював старанно та якісно;

-використовувати наочність, дидактичні ігри;

 -сприяти розвитку творчої ініціативи й кмітливості у вихованців;

-не перетворювати самопідготовку на урок.

Етапи проведення самопідготовки:

 І етап — організаційний.

Під час нього створюються санітарно-гігієнічні умови для виконання домашніх завдань;

учні готують необхідне навчальне приладдя;

відбувається психологічне та емоційне налаштування на роботу;

визначається час на виконання завдань.

 ІІ етап — підготовчий. Він передбачає:

-установлення зв’язку теми уроку та домашнього завдання;

-роз’яснення змісту домашнього завдання;

- інструктаж;

-повторення правил;

-виконання аналогічних вправ, прикладів..

ІІІ етап — самостійна робота учнів.

Завданням вихователя на цьому етапі самопідготовки є здійснення диференційованого підходу до учнів залежно від рівня їх самостійності та проведення індивідуальної роботи з трьома умовними група ми учнів:

перша група -учні, які вміють працювати самостійно (призначення з-поміж них помічників- консультантів);

друга група — учні, які ще не зовсім опанували навички самостійної роботи під час самопідготовки;

третя група — учні, які зовсім не вміють самостійно працювати.

Самопідготовка в групі продовженого дня найчастіше має розпочинатися з ознайомлення зі змістом завдання;

-з’ясуванням можливих труднощів;

-обговорення разом із вихователем того, що потрібно повторити, щоб виконати певне домашнє завдання успішно.

 У планах вихователів щодо організації самопідготовки особливу увагу потрібно приділяти використанню дидактичних матеріалів, форм контролю за роботою учнів, допомозі учням, які не встигають. Вихователь повинен передбачити, чим займатимуться учні, які найшвидше виконали завдання;

як підбиватимуться підсумки самопідготовки.

 ІV етап — це контроль за виконанням домашніх завдань.

 Він містить самоперевірку (самоконтроль — учні самостійно контролюють виконання кожного домашнього завдання) та взаємоперевірку (в парах);

перевірку домашніх завдань учнями-консультантами та заключний контроль вихователя (фронтальний, індивідуально-колективний, вибірковий).

V етап — підбиття підсумків самопідготовки, під час якого варто проаналізувати якість роботи кожного учня, групи учнів, відмітити старанних у роботі, кращі роботи учнів відібрати на виставку. Бали у зошити вихователь не ставить! Дозволяти переходити від одного виду домашнього завдання до іншого можна після самоконтролю учнів. Упродовж роботи вихователь може нагадувати учням про час, відведений на виконання завдань з предмета, що стимулює навчальну діяльність учнів. Урахування та дотримання цих дидактичних вимог щодо організації самопідготовки учнів групи продовженого дня сприятиме ефективнішому здійсненню педагогічного керівництва домашніми завданнями учнів. На уроці вчитель визначає ступінь складності та обсяг домашнього завдання. Для 2–4-го класу домашнє завдання має становити 1/4 обсягу завдань на уроці. Якщо ж вони перевищені, то позитивного результату самопідготовки досягти важко.

Тривалість самопідготовки визначена в часі залежно від віку учнів:

 2-й клас — 45 хв;

 3-й клас — 1 год 10 хв;

4-й клас — 1 год 30 хв.

Однією з основних проблем організації самопідготовки є проблема раціонального використання часу, що відведений для виконання домашніх завдань. Дуже важливо, щоб учні швидко і повністю включалися вроботу. Найчастіше нераціонально використовується час на початку і наприкінці самопідготовки. Більшість учнів1–2-х класів включається в роботу через 5–10 хвилин від початку самопідготовки і марнують останні 5–10хвилин. Точний початок приготування завдань — одна з основних умов, що впливає на якість виконання.

Через кожні 20–25 хв самопідготовки доречною є невелика перерва. За 10 хв до самопідготовки дітямдають час на неорганізований відпочинок за межами приміщення, де проводять заняття. У цей час класну кімнату провітрюють, у ній проводять вологе прибирання.

Основний етап самопідготовки — виконання домашнього завдання. Важливо, щоб учні виконували його самостійно, без допомоги інших, адже саме тоді у них формуються вміння та навички з певної теми. Самопідготовка як невід’ємна складова навчального процесу є його логічним продовженням, містить систему самостійних вправ, що забезпечують повторення, засвоєння, поглиблення матеріалу, що вивчилина уроці, а також формування навичок самостійної роботи з книгою, уміння самостійно здобувати знання. Під час організації самопідготовки потрібно враховувати рівень підготовки учнів з певного предмета, індивідуальні особливості та схильності кожного учня. Вихователь спостерігає за роботою групи, допомагає окремим учням, контролює, перевіряє, аналізує і веде облік виконання. Він забезпечує порядокі дисципліну, стежить, щоб учні дотримувалися всіх вимог до самостійної роботи. Готуючись до роботи, вихователі, зазвичай, добирають потрібні наочні посібники: таблиці, картки, малюнки, геометричні фігуритощо. Завдяки такій організації самопідготовки учні не тільки глибше засвоюють навчальний матеріал, а йнабувають міцних практичних навичок, привчаються працювати самостійно. Для виконання деяких усних завдань, зокрема, для вивчення віршів, вироблення навичок виразного читання потрібні особливі умови. Діти з розвиненою слуховою пам’яттю читають пошепки. Клас поступово звикає до цього робочого шуму, що не заважає зосереджено працювати. Вихователь забезпечує певний порядок; усуває подразники, що відвертають увагу учнів (голосне читання, розмови та ін.). Учням зі слабкою зоровою пам’яттю потрібно перебувати з вихователем у тісному мовленнєвому контакті, вони потребують індивідуальної допомоги.

Індивідуальна робота з учнями, які не встигають, є одним із обов’язків вихователя. Її здійснюють у різних формах. Головне — піклування про дітей, які потребують допомоги.

Завдання вихователя ГПД:

 співчутливе ставлення до педагогічно запущених школярів;

підвищена увага до них;

створення сприятливих умов для їх розвитку;

установлення особистого контролю за їх успіхами в навчанні.

 Педагогічна турбота про таких дітей під час підготовки є безпосередньою й опосередкованою. Безпосередня турбота можлива лише за наявності особистої участі вихователя у виконанні завдань учнем. Дитина безпосередньо відчуває опіку, контроль, а інколи і примушення з боку вихователя. Це роблять відкрито, уся група сама надає допомогу товаришеві. Найпоширеніша форма індивідуальної роботи — це вчасна допомога учням. Якщо учень не встигає, вихователь повинен негайно допомогти дитині з’ясувати незрозуміле, відпрацювати навчальні вміння і навички шляхом додаткових пояснень, вправ, повідомити вчителя про невстигання. Спільно з ним долати перешкоди відставання. Такої допомоги потребують учні, які:

а) уповільнено засвоюють матеріал;

б) не опанували новий матеріал на уроці;

в) не відвідували уроки з певних причин.

Дітям з уповільненими процесами засвоєння потрібна більш серйозна допомога вихователя, погоджена зучителем. Спільна діяльність учителя і вихователя повинна забезпечити стабільність успіхів таких учнів у виконанні самостійних навчальних завдань самопідготовки. Допомогу надають з урахуванням індивідуальних особливостей учня, що мають бути відомими як учителеві, так і вихователеві. На їх основіпланують надання допомоги. Вихователь виконує розвивальну функцію. Учням, які не опанували новийматеріал, вихователь організовує пояснення, розучування, залучаючи до цього дітей, які успішно виконализавдання. Вихованцям, які не відвідували заняття з певних причин і не подолали самостійно труднощі внавчанні, надають тимчасову допомогу. Інколи до цього залучають батьків. Щойно учень матиме змогу самостійно виконувати домашнє завдання, вихователь припиняє допомогу. Не слід забувати, що самопідготовка — це самостійна робота дітей під час виконання навчальних завдань учителя.

 Якщо вихователь безрозсудно надаватиме допомогу, знизиться рівень самостійності вихованців.

У групі завжди є діти, які потребують особливого піклування:

а)        які мають відхилення у здоров'ї;

б)        з вадами зорового, слухового, мовленнєвого апарату;

в)        які живуть у неблагонадійних сім'ях.

До кожної такої дитини слід знайти свій підхід. Якщо школяр швидко стомлюється, то протягом самопідготовки потрібно регулювати його навчальне навантаження. Якщо у нього є вади мовлення, тонеобхідно їх виправляти. Необхідно оточити увагою дітей з неблагонадійних сімей. Але виховательповинен пам'ятати, що кожна дитина мусить відчути його піклування, тактовність, чуйність, увагу.

Піклування про всіх і про кожного — справа нелегка. Практика свідчить, що у групах, де дбайливий вихователь, післяурочна навчальна праця не пригнічує вихованців. Діти відповідають на це чуйністю ідовірою. Під час самопідготовки вони демонструють свідому дисциплінованість

Контроль — одна з ефективних форм перевірки індивідуальної роботи самопідготовки. Він може мати вигляд спостережень, перевірок, оцінювання діяльності молодших школярів. Спостереження допомагають накопичувати інформацію про робочий стан групи і окремих учнів, дають змогу передбачити потенційні можливості вихованців. Перевірка демонструє продуктивність праці школярів. За вибором вихователя перевіряють різні моменти навчальної роботи дітей. Оцінювання — останній етап кінцевого виборузасобів і шляхів впливу на хід та результат самопідготовки. Це двоякий процес: з одного боку педагог оцінює власну діяльність, з іншого — діяльність учнів. Оцінювання діяльності учнів — це не аналіз помилок, а схвалення або засудження вчинків учнів під час самопідготовки.

Однією з основних формотворчих умов органіації самопідготовки є те, щоб учням було цікаво та вони небули перевантажені. Потрібно проводити фізкультхвилинки, розминки, перерви через кожні 25–30 хвилин роботи. Вихователі стежать за тим, щоб діти правильно сиділи, правильно тримали ручки, олівці, систематично провітрювали класну кімнату. Один з найважливіших обов’язків вихователів группродовженого дня — учити дітей працювати, розвивати й удосконалювати навички самостійності внавчальній роботі. Важливо привчити учнів чітко й акуратно виконувати письмові завдання, навчити самостійно і систематично працювати з книжкою, переборювати труднощі й доводити розпочату справудо кінця, тримати в порядку навчальні посібники (підручники, зошити, письмове і графічне приладдя). Особливу увагу слід звертати на вироблення в учнів раціональних форм і методів самостійної роботи наднавчальним матеріалом. Вихователь повинен бути активним учасником самопідготовки, учити навичоккультурної розумової праці. Потрібно вчити своїх вихованців того, як готуватися до виконання домашніхзавдань, як організовувати своє робоче місце, як швидко знаходити в підручнику потрібну сторінку, статті, номер задачі, вправи. Усі ці «дрібниці» є певною системою розумової праці, що сприяють піднесеннюякості знань, умінь і навичок учнів. За сучасних умов людина повинна здобувати інформацію швидко, отже,читати, писати, обчислювати в оптимальному темпі. Уповільнений темп читання і письма — це одна зпоширених причин недостатнього засвоєння навчального матеріалу. Учень, який погано читає,— цепотенційно «важкий» учень, який долає на своєму шляху багато труднощів у навчанні. В. О. Сухомлинський радив педагогам особливу увагу звертати на те, що і скільки діти читають уголос.

Діти повинні знати, скільки часу їм відведено на розв’язання задачі та прикладів, на виконання граматичних вправ, на підготовку усних завдань. Тому доречно у класі мати годинник, адже це допомагає вихователеві та учням раціонально використовувати кожну хвилину. Однією з головних проблем організаціїсамопідготовки є саме проблема раціонального використання часу, що відведений на виконаннядомашніх завдань. Дуже важливо, щоб діти швидко розпочинали працювати. Своєчасний початокприготування домашнього завдання — необхідна умова впливу на якість завдання. Уміння діятипослідовно, самостійно планувати цю послідовність — важливий фактор успішності самопідготовки. Під час самопідготовки учнів других класів значну роль відіграє вчитель, адже діти ще тільки вчаться, як потрібно самостійно працювати. Саме в цей період необхідно приділити значну увагу роботі з пам’ятками. Учитель повинен пояснювати, як слід виконувати завдання, пропонувати зразки виконання вправ, поступово підводити їх до самостійної підготовки. Розпочинаючи працювати, учні повинні уявляти, у якій послідовності вони розв’язуватимуть задачу та виконуватимуть вправи. Виконуючи вправу, вони спочатку повинні уважнопрочитати завдання до неї, визначити, яким правилом скористатися для її виконання. За потреби учнізнаходять це правило, читають його, наводять свої приклади. Діти вчаться користуватися словниками, схемами, додатковими текстами.

Самопідготовку можна проводити і в нетрадиційних формах: сюжетно-рольової гри, проектна діяльність.Такі форми є ефективним засобом розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів, викликають емоційну реакцію на новизну ситуації, що загалом перетворює виконання завдань на цікаву діяльність. На основі цікавості виникають допитливість, прагнення розширити свої знання і вміння.

Проведення самопідготовки в нетрадиційних формах вимагає ретельної підготовки вихователя, уміння самомумислити нестандартно. Цікаво, що з деякими завданнями, особливо з тими, що містять елементи ТВВЗ , учніможуть упоратися легше, ніж дорослі. Звісно, не можна перетворювати самопідготовку на розвагу, учні повинні привчатися виконувати не цікаву для них роботу.

Можна використати такі варіанти творчих ігор :

1.Роз умова розминка

1 Цікаві запитання з елементами ТВВЗ

— «Буває — не буває» — довести, чого не буває

(крокодили не літають, але можуть летіти в літаку).

— Чому вода мокра?

— Чому на руці 5 пальців?

— Чому два вуха, два ока, а ніс один?

2 Гра «Обери правильну відповідь»

— Курочка Ряба знесла золоте яєчко, писанку чи кіндер-сюрприз?

— Який хлібобулочний виріб утік від баби і діда: бублик, Колобок чи батон?

— Що купила на базарі Муха-цокотуха: мед, самовар чи комара?

3 Що трапиться, якщо…

— зникнуть усі дерева?

— не буде зими?

— зникнуть усі звірі?

— не стане ночі?

— не буде автомобілів

Вправ и та ігри для розвитку нестандартного мислення

1. Завдання: розповісти про своє ставлення до події або явища, а потім поглянути на це очима інших людей або тварин. Наприклад: іде перший сніг. Як ти ставишся до цього?

2. Переповісти відому казку або коротке оповідання від імені її персонажів. Як би розповіла свою казку ЧервонаШапочка, її мати, бабуся,вовк, лісоруби?

3. Змінити місцями в казках чи розповідях негативних і позитивних персонажів.

4. Хто як бачить предмет (наприклад: як бачить ложку ліліпут, велетень, собака, мишка, тарілка)?

5. Скласти біографію різних казкових героїв: крокодила Гени, Баби Яги,Бармалея, лікар Айболить, староїШапокляк тощо.

7. Скласти розповідь про майбутнє своїх товаришів, казкових героїв.

8. Розказати казку, починаючи з кінця.

9. За яких умов гілка дерева, яблуко, лялька, барабан можуть бути корисними? А за яких вони можуть шкодити?

10. Г ра «Так чи ні». Ведучий задумує якийсь предмет (персонаж, число). Гравці повинні відгадати, що це, ставлячи йому запитання. Відповідати можна тільки «Так» чи «Ні».

11. «Рятівники». Згадати ситуації з казок, розповідей, коли позитивні герої потрапляти в критичні ситуації.Придумати не менше ніж 10 способів порятунку.

 Результативність самостійної навчальної роботи школярів під час самопідготовки безпосередньо залежить від змісту, обсягу, завдання, даного вчителем, і від методики його проведення.

Ось чому співпраця з учителем, взаємозв'язок учителя і вихователя — одне з найважливіших умов успішної організації самопідготовки. Заняття в групі обов'язково містить спільну з учителем колективну роботу щодо обговорення довідкового апарату теми, що вивчають, який використовуватимуть на самопідготовці (пояснення, комплектування алгоритмів, пам'яток). Учитель визначає основну дидактичну мету самопідготовки, розробляє і добирає конкретне завдання, матеріал для диференційованої роботи, готує консультантів.

Вимоги, що ставить вихователь, повинні бути єдиними з вимогами вчителя на уроці. Вихователь відвідує уроки, спостерігає за роботою учнів в умовах класних занять, ознайомлюється із системою роботи вчителя. Учитель приходить на заняття самопідготовки, щоб перевірити на практиці правильність дозування домашніх завдань, доступність їх для учнів, дізнатися про труднощі, які школярі відчувають підчас самостійної роботи. Взаємовідвідування та інші форми спільної роботи дають можливість розробитиєдині вимоги до учнів.

За узгодженої роботи вчителя і вихователя останній уважно переглядає тематичне планування запредметами, визначає:

а)     які теми найбільш складні для учнів;

б)   які заплановані практичні роботи, пов'язані з підготовкою домашніх завдань.
Узгодженості в діях учителя і вихователя можуть сприяти не лише їх зустрічі й бесіди, взаємовідвідуваннязанять, але й ведення «Зошита взаємозв'язку». Учитель записує не лише домашнє завдання, але й даєвказівки, на що звернути особливу увагу під час їх виконання, кому із учнів і чому необхідна допомога.Вихователь зауважує, як підготувалися в цілому всі учні з кожного предмета, і конкретно те, комунеобхідна особлива увага.

Ведення зошита взаємозв'язку не звільняє вчителя від інструктажу учнів.

Якщо завдання подібне до класної роботи — необхідно це зазначити.

Якщо завдання іншого типу, ніж ті, що розв'язують на уроці, — розглянути в класі подібні 1-2 приклади.

Якщо в завданні є приховані труднощі — звернути на це увагу і повідомити про можливі шляхи їх усунення.

Учителеві слід ураховувати індивідуальні, психологічні особливості дітей, записувати рекомендації дожурналу взаємозв'язку, зазначаючи орієнтовно, який час необхідно й доцільно витрачати на виконаннядомашніх завдань.

ПАМ’ЯТКИ ДЛЯ ДІТЕЙ З РОБОТИ НА САМОПІДГОТОВЦІ

ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ ПИСЬМОВИХ РОБІТ

 1. Упорядкуй робоче місце, приготуй усе необхідне для роботи.

 2. Сядь зручніше, як учать у школі.

3. Прочитай завдання. Які правила слід застосовувати у вправі? Згадай, якщо забув, то прочитай у підручнику.

4. За потреби пригадай аналогічне речення, виконане в класі під керівни- цтвом учителя.

 5. Виконуй не поспішаючи.

 6. Пиши не кваплячись, але і не надто повільно. Не відволікайся сторонніми справами.

 7. Якщо не розумієш змісту вправ, запитай у вихователя.

8. Окремі складні частини завдання не пиши в зошиті, а користуйся чернеткою.

9. Виконай вправу, перевір, охайно виправ помилки. Якщо брудно, то перепиши.

10. Коли бачиш, що потребуєш допомоги вчителя, то не виконуй усього завдання. Виконуй те, що зрозуміло, а про незрозуміле запитай учителя.

 ЯК ПОТРІБНО ВИКОНУВАТИ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1. Уважно прочитай завдання до вправи і визнач, яким правилом корис- туватимешся під час його виконання.

2. За потреби, ще раз прочитай правило, наведи власні приклади до нього.

 3. Виконуючи вправу, звіряй із правилом.

4. Перевір роботу, використовуючи підручник, таблицю, словник.

 ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВПРАВИ НЕ ЗАБУДЬ:

1. Уважно прочитати вимоги до неї.

2. Знайти і повторити правило, що допоможе виконати її.

 3. Прочитати і виконати завдання, що наведено у підручнику.

 4. Писати, диктуючи сам собі.

5. Перевірити записане за підручником.

6. Виправити помилки.

 ЯК НЕОБХІДНО ГОТУВАТИ ЗАВДАННЯ З ЧИТАННЯ

1. Прочитай текст, познач слова і вислови, значення яких не розумієш. Попрацюй над цими словами (прочитай кілька разів).

2. З’ясуй значення незрозумілих слів.

3. Прочитай текст повторно.

4. Дай відповіді на запитання, що містяться наприкінці тексту.

 ПАМ’ЯТАЙ, ЯК ПОТРІБНО РОЗВ’ЯЗУВАТИ ЗАДАЧІ

1. Прочитай уважно умову задачі. Подумай.

 2. Прочитай повторно. Виділи істотне для розв’язування.

3. Коротко запиши умову або виконай графічне зображення.

4. Подумай: що потрібно знати, щоб відповісти на запитання задачі; що вже відомо з умови задачі; а що необхідно знайти.

5. Склади план розв’язання задачі (усно).

6. Розв’яжи задачу і перевір розв’язання.

 ЯК СЛІД ПРАЦЮВАТИ ПІД ЧАС САМОПІДГОТОВКИ

1. Підготуй усе необхідне до роботи.

2. Прибери з робочого місця все зайве.

3. Навчальні посібники розклади по порядку виконання завдань.

4. Розпочавши роботу, не поспішай!

5. Не працюй до повної втоми.

 6. Під час роботи не жуй, не пий.

7. Не відволікайся під час роботи.

8. Якщо щось не виходить, то не хвилюйся, а заспокойся і продовжуй працювати.

ПРАВИЛА ШВИДКОГО І МІЦНОГО ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ

 1. Під час заучування уривка з прози, цитати: прочитай і зрозумій зміст; прочитай повторно і, якщо уривок невеликий, спробуй відтворити його; великий текст розподіли на змістовні частини, читай і, закривши текст, переказуй мовчки або вслух; перекажи кілька разів, стежачи за виразністю.

2. Заучуючи вірш, користуйся тими самими правилами, що і при заучуванні прози. Читай виразно відразу. Якщо важко запам’ятовується, запиши текст, розподіли за змістом частини. Читай, потім розповідай запам’ятовуючи, переходь від однієї частини до іншої. 3. Заучуючи правила, визначення, закони, з’ясуй їх зміст, порівняй із відомими тобі правилами, визначеннями, добери приклад, читай повільно двічітричі, розкажи, зазираючи в книгу, а потім розкажи, не користуючись нею.