Контрольно-оцінні пріоритети в 2 класі

Контрольно-оцінні пріоритети в 2 класі

Підготувала  Кращенко О.В., вчитель початкових класів Володимирівської ЗШ І-ІІІ ст.

Характерною особливістю інноваційної освіти є надання пріоритету формуванню в учнів суб’єктної позиції, що виявляється в бажанні і здатності самостійно вчитися, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, застосовувати нові знання на практиці, прагнути до самоосвіти і саморозвитку.

         Для досягнення навчальної самостійності, ініціативності і відповідальності учня, як показників суб’єкта учіння, особливе значення має контрольно-оцінна самостійність дитини, тобто вміння самостійно контролювати і оцінювати свою діяльність, встановлювати і усувати причини труднощів у навчанні.

При організації контрольно-оцінної діяльності важливе значення також мають показники сформованості дії контролю в учнів: уміння перед початком діяльності спланувати її – відтворити склад дій й операцій, їх послідовність, визначити суб’єктивні труднощі; уміння змінювати склад дій відповідно до умов діяльності, що змінилася; уміння усвідомлено чергувати розгорнуті й скорочені форми контролю; уміння переходити від роботи з натуральним об’єктом до роботи з його знаково-символічним зображенням; уміння самостійно складати системи завдань для перевірки У педагогічному процесі повинні бути присутніми два основні елементи контрольно-оцінної діяльності: контрольно-оцінна діяльність педагога; контрольно-оцінна діяльність учнів відносно самих себе (самоконтроль і самооцінка) і контрольно-оцінна діяльність учнів по відношенню одне до одного (взаємоконтроль і взаємооцінка).

При оцінюванні знань, вмінь і навичок учнів 2 класу (І семестр) за рішенням педагогічної ради  виставляються оцінки з 5 предметів, всі інші предмети оцінюються вербально.

Зрозуміло, що в 1 класі контрольно-оцінна діяльність, для учня ще закрита, він не володіє критеріями оцінювання, не розуміє, за що виставляється та чи інша оцінка, контрольно-оцінні дії переважно зовнішні, тобто здійснюються вчителем. А вже починаючи з 2 класу, коли учні вже здобули первісний досвід контрольно-оцінної діяльності, відбувається транслювання алгоритму виконання контрольно-оцінних дій від вчителя до учня.

Кожен вчитель повинен розуміти, що навчання, як правило, пов’язане як із успіхами, так і з помилками та невдачами, а отже, і з низькими оцінками. Тому оцінка здатна викликати в учня гострі переживання: радість, емоційне задоволення успіхом, сором за невда­чу, внутрішній протест проти осуду тощо. Радість і задоволення досягнен­нями в навчанні підтримують мотивацію навчання, створюють позитивний емоційний фон у стосунках з учителем і однолітками. Почуття гіркоти, невдоволеність невдачами можуть спричинити неусвідомлений конфлікт з оточенням, зниження самооцінки, зневіру, небажання вчитися.Так, оцінювання вчителем дитина не відносить до своєї діяльності, а сприймає як заохочення чи покарання, позитивне або негативне ставлення до неї. Для шести-семирічного школяра, який відчуває труднощі в за­своєнні навчального матеріалу, заохочення навіть найменшого успіху має велике значення. Тому, розставляючи акценти в оцінці успіхів і невдач, я  дбаю про домінування позитивних переживань, пов’язаних із засвоєнням знань. Адже в такому віці само­оцінка ще не диференційована, тож учительська оцінка його конкретних дій переноситься на особистість загалом. Негативна оцінка особистості учня, коли він так прагне до визнання, може призвести до затримки в розвитку. Тому під час оцінювання характеризую роботу учня, а не його особистість, використовую вислови: сьогодні твоя відповідь повніша чи недостатньо повна, ніж на попередньому уроці, ти найрозумніший; я тобою задоволе­на тощо.

У процесі контролю враховую індивідуальні психологічні якості дитини. Здебільшого заохочую дітей сором’язливих, пасивних, з хворобливим самолюбством, рідше і стриманіше – самовпевнених. Я думаю, що треба вміло користуватись у роботі з учнями педагогічною вербальною оцінкою, бо саме вчитель закладає основи для формування в них умінь об’єктивно оцінювати хід і результати своєї діяльності, стимулює розвиток навчальних мотивів.

Відмова від використання балів у процесі навчання учнів 2-4 класів з окремих навчальних предметів обумовлена необхідністю формування внутрішньої мотивації в навчанні, збереження психофізичного здоров'я учнів, формування адекватної самооцінки учнів, розвитку творчих здібностей учнів, формування умінь самостійно оцінювати результати власної навчальної діяльності, розвитком навчальної самостійності учнів у здійсненні контрольно-оцінної діяльності. Окрім того, доцільність безбального навчання викликана:

- специфікою навчальних предметів («Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», інтегрованого курсу «Мистецтво», «Сходинки до інформатики», «Основи здоров’я», «Фізична культура»);

- значними відмінностями в рівнях розвитку індивідуальних здібностей і творчих обдарувань учнів;

- переважанням колективних видів діяльності у процесі навчання музики, фізичної культури та ін.;

- множинністю видів діяльності на уроках з предметів «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», «Основи здоров’я», «Фізична культура», «Сходинки до інформатики», включенням вчителів у творчий процес.

Протягом всього періоду навчання, який проходить без використання балів,  цілеспрямовано працюю над формуванням в учнів навичок самостійного оцінювання результатів власної навчальної діяльності.

Основними принципами безбального навчання є:критеріальність; пріоритет самооцінки; безперервність; гнучкість і варіативність інструментарію оцінки; поєднання якісної та кількісної складових оцінки; природність процесу контролю та оцінки.

Принцип критеріальності полягає в тому, щозмістовий контроль та оцінка будуються на основі вимог до навчальних предметів. Кожному з критеріїв відповідають показники, які є зрозумілими для учнів. Наприклад, працюючи в зошитах для письма та розвитку мовлення, роботу можна оцінити за різними показниками: дотримання нахилу; висоти елементів букв; дотримання відстані між елементами та ін. При списуванні речень можуть бути виділеними такі показники: написання великої літери на початку речення; ставлення крапки (знака оклику, знака питання) в кінці речення; пропуск літер та ін.

Одним із завдань безбального навчання є формування в учнів навичок самостійного оцінювання результатів власної навчальної діяльності, тобто пріоритет самооцінки. Важливою умовою формування навчальних дій  є дотримання такої послідовності: спочатку учень сам оцінює свою роботу, а потім робота оцінюється однокласниками або вчителем. Таким чином, внутрішня самооцінка повинна передувати зовнішній. Це дозволить дитині побачити, що будь-яка навчальна робота виконується, в першу чергу, для себе, а не для вчителя. Дотримання вказаної послідовності оцінювання допоможе в майбутньому сформувати в учнів ціннісне ставлення до процесу і результату навчальної роботи. Основною функцією самоконтролю і самооцінки учнів на даному етапі навчання є самостійне визначення власних потенційних можливостей, навчальних досягнень, а також усвідомлення проблем, необхідних для вирішення у процесі навчання.Для формування адекватної самооцінки важливим є застосування двох самооцінок учнів: прогностичної (оцінка попередньої роботи) і ретроспективної (оцінка виконаної роботи). Контролю та оцінці підлягають не лише результати навчання, але й сам процес. З урахуванням неперервності процесу навчання важливо перейти від традиційної оцінки кінцевого результату до оцінювання процесу наближення до результату навчання. При цьому учень має право на помилку, яка може бути ним виправлена, що забезпечить прогрес у навчанні. У процесі вербального оцінювання навчальної діяльності шести-семирічних учнів використовую такі форми і прийоми:

1) різні форми схвалення, погодження, підбадьорювання, виражені словесно та за допомогою міміки, жесту, модуляції голосу: справився; уже краще; чудово; видно, що стараєшся; задоволена твоєю роботою та ін. У такій же формі висловлюють зауваження, за­перечення, осуд: спробуй не поспішати і довести до лінії; обведи зразок і напиши так само; як ти думаєш, що в тебе не так, як на зразку? тощо;

2) розгорнуте словесне оцінювання ( аналізую хід роботи, її результат, коментую спосіб виконання, показую, що саме варте уваги, стимулює учнів наслідувати зразок відповіді, показує раціональніші спо­соби роботи, пояснює можливість сказати зрозуміліше, точніше);

3) перспективна й відстрочена оцінка ( роз’яснюю, за яких умов учень може в перспективі одержати найвище схвалення);

4) динамічна виставка окремих дитячих робіт з будь-якого виду діяльності (малюнки, зошити, вироби тощо), яка організовується для ознайомлення з нею колективу школи й батьків;

5) ігрова оцінка – нагородження переможців, учасників гри різни­ми ігровими атрибутами.

У процесі безбального оцінювання важливим є навчальний діалог –аналіз відповіді учня чи результативності виконаної ним роботи. Коментар до процесу оцінювання спочатку здійснюється вчителем. Пізніше, в міру сформованості контрольно-оцінних умінь і навичок власну оцінку з коментарем зможуть висловлювати і учні.У повному обсязі оцінні судження вчителя чи учнів висловлюються в такій послідовності:

– відзначення позитивнихсторін відповіді та успішно виконаних аспектів практичної роботи;

– чітке визначення (в доброзичливій формі) допущених помилокта недоліків (так, щоб учень усвідомив свої прорахунки);

– визначення шляхів подоланняпрогалин у знаннях, рекомендації щодо удосконалення практичних навичок із конкретною інформацією про можливість ліквідації недоліків;

– висловлення віри, доброзичливої впевненостів тому, що учень докладе необхідних зусиль і досягне вищих показників навчальних досягнень. Саме у такий спосіб висловлення оцінних суджень у дитини формується свідоме ставлення до навчання, віра в свої сили, бажання поліпшити результат своєї навчальної діяльності.