Методичні аспекти формування у молодших школярів навичок самостійної навчальної діяльності

Методичні аспекти формування у молодших школярів
навичок  самостійної навчальної діяльності

Підготувала Спичка Н.В., вчитель початкових класів Чечеліївської ЗШ І-ІІІ ст.

Освіта як організована система пізнання, розвитку мислення і творчості є одним із найважливіших засобів формування всебічно розвиненої особистості. У світі склалися дві системи освіти - підтримувальна та інноваційна. Вони істотно відрізняються розумінням мети освіти. Підтримувальна система освіти має за мету озброєння учнів знаннями з певних наук, необхідних для повсякденного життя; інноваційна – ставить за мету розвиток творчої особистості учнів, вироблення у них самостійного підходу до будь-якої проблеми, формування уміння глибоко розуміти ці проблеми, аналізувати. Необхідність переходу до інноваційної системи освіти зумовлюється тим, що знання, сучасні сьогодні, є застарілими вже через кілька років. Перед нами постає проблема формування в учнів такого механізму мислення, який би дав можливість швидко адаптуватися до вимог, що постійно змінюються, самостійно знаходити та аналізувати нові джерела інформації, творчо застосовувати їх у професійній діяльності. Отже, реформування школи передбачає формування учня як творчої особистості, тому роль самостійної роботи як важливого компонента навчання різко зростає. Саме процес включення учнів у самостійну переробку навчального програмового матеріалу, формування у них власних оцінних суджень необхідні для глибокого засвоєння наукових знань і їх наступного творчого використання.

Самостійна робота як метод навчання передбачає формування важливих загальнонавчальних умінь (аналізувати, планувати, порівнювати, контролювати тощо), певних рефлексивних якостей, що у кінцевому рахунку забезпечує розвиток самостійності як якості особистості, формує суб'єкта навчальної діяльності.

Ефективність самостійної роботи в процесі навчання багато в чому залежить від умов її організації, змісту і характеру завдань, логіки її побудови, джерела знань, взаємозв’язку наявних і передбачуваних знань у змісті завдань, якості досягнутих результатів у ході виконання цієї роботи. Тому питання організації самостійної роботи учнів залишається актуальним і сьогодні.

Вміння і навички самостійної роботи в учнів формуються не самі по собі, а в результаті спеціально організованих вправ, що органічно включаються у навчальний процес.  

Володіння умінням самостійно вчитися програмує індивідуальний досвід успішної праці учня, запобігає перевантаженню, сприяє пізнавальній активності, ініціативі, раціональному використанню часу і засобів учіння. Не менш важливо, що людина, яка звикла самостійно вчитися, не губиться в новій пізнавальній і життєвій ситуації, не зупиняється, якщо немає готових рішень, не чекає підказки, а самостійно шукає джерела інформації, шляхи розв’язання, бо уміння вчитися змінює стиль мислення і життя особистості.

Зі структури навчальної діяльності випливає, що вміє самостійно вчитися той учень, який:

- сам визначає мету діяльності або розуміє і приймає ту, яку ставить учитель;

- виявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль;

- організовує свою працю для досягнення результату;

- добирає або знаходить потрібні знання, способи розв’язання задачі;

- виконує у певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;

- усвідомлює свою діяльність і прагне її удосконалювати;

- володіє уміннями і навичками самоконтролю та самооцінки.

На сучасному етапі розвитку школи стоїть питання про побудову системи самостійної роботи на основі синтезу новітніх педагогічних технологій і найефективніших методів з арсеналу традиційної педагогіки. Тому перед освітою постає проблема впровадження якісно нових видів, форм і методів організації самостійної роботи, орієнтованих на творчу діяльність учнів.

   Самостійну роботу класифікують за декількома ознаками: за дидактичною метою: вивчення нового матеріалу (за типом пізнавальної діяльності: частково-пошукова, репродуктивна і дослідницька); перевірка знань та вміння учнів (за формою організації навчальної діяльності: колективна (фронтальна, групова), індивідуальна); за джерелами знань, тобто закріплення і вдосконалення знань та вмінь учнів, а саме: робота з навчальною книгою, робота з використанням аудіовізуальних методів навчання, ППЗ, робота з роздавальним матеріалом, виконання досліду, використання інтернету. Крім цього є три види форми роботи: індивідуально-масова, робота в парах і робота у групах. Її види та форми визначаються метою вивчення певного матеріалу, його специфікою та рівнем підготовки школярів.

  На основі встановлених в шкільній практиці видів допомоги визначають такі засоби педагогічного керування діяльністю учнів:

а) непрямі вказівки – часткові поради й рекомендації, що спрямовують увагу дітей на головне, найсуттєвіше у завданні;

б) запитання, що несуть часткову інформацію і залишають за учнем право самостійно досягати мети;

в) стимулюючі дії – звернення до власних зусиль школяра, словесне заохочення, позитивні оцінки, висловлення впевненості в успіхові.

Отже, щоб працювати самостійно, учень повинен уміти: організовувати свою роботу, здійснювати її найекономніше й раціональніше, перевіряти якість зробленого. За цим коротким визначенням стоїть величезна кількість умінь і навичок: організаційних, загальномовленнєвих, загальнопізнавальних, контрольно – оцінних, що їх має набути школяр.

Яка ж при цьому роль учителя? Завдання його на цьому етапі пошуку полягає в тому, щоб учні мали під руками все необхідне для розширення своїх знань у кожний проміжок навчального часу, добивалися кращих результатів у самостійній пізнавальній діяльності. На початковій стадії проблемного навчання учні повинні одержати від вчителя точні вказівки, де вони можуть знайти додаткові відомості, що з чим слід співставити і з якими різними варіантами вони можуть зустрітися при ознайомленні з новим матеріалом. Ні в якій мірі не повинна знижуватись активність пошуку учнів, якщо їм заздалегідь буде відомо від учителя, що існують різні, часто діаметрально протилежні властивості явищ і процесів. Суть пошуку полягає не тільки в тому, щоб назвати ці властивості, а навчати учнів умінню розкривати, показувати їх. Організовуючи цей пошук, учитель повинен чітко уявляти, з якими труднощами в засвоєнні матеріалу зіткнуться слабкі, середні і сильні учні, і надати їм диференційовану допомогу. У тексті «Риби» (III клас) другий абзац починає; так: «Завдяки чому риби легко рухаються у воді?» і тут же: «У риб витягнуте і вкрите слизькою речовиною тіло... Форма тіла і слиз допомагають рибам плавати. Рухаються вони за допомогою хвоста і плавців».

Спостереження свідчать, що найсильніші учні активно включаються в пошук додаткового матеріалу для вирішення поставленого завдання, намічають і застосовують при цьому різні підходи. Вони не чекають від вчителя часткового втручання в процес пошуку, навпаки, бувають невдоволені його підказуванням, прагнуть проявити якомога більше самостійності.  

Учні з середньою успішністю здатні цілком включитися в пізнавальний пошук з даної проблеми. На відміну від сильних вони потребують допомоги з боку вчителів. Головна трудність для них – правильно визначити етапи дій по вирішенню проблеми, послідовно і логічно чітко розкрити зміст найважливішого завдання. Часті помилки в їх пошуковій діяльності, пропуски окремих важливих ланок і доказів, просте перерахування фактів без встановлення причин, що породили їх, відсутність висновків і узагальнень з наведеного матеріалу. Допомога вчителя повинна бути спрямована на попередження цих помилок. Головне – донести до свідомості учнів, що становить основу чіткої логічної послідовності в міркуваннях і доказах, що є причиною і наслідком, без розкриття чого пошук не дасть бажаних результатів.

І, нарешті, група слабких учнів, як показали спостереження, спочатку розгублюється і часто відмовляється від самостійного пізнавального пошуку; чекає допомоги від учителя при кожному, навіть найменшому, кроці вперед. Для них становлять великі труднощі подумки охопити в цілому процес пошуку з даної проблеми, розчленувати її на важливі питання, вибрати шляхи і засоби їх розкриття. Характерно, що на дане запитання вони формулюють відповідь, використовуючи зовсім віддалений матеріал і швидко припиняють пошук, задовольняючись відповіддю лише на якусь частину проблеми, вважаючи її вирішеною. Слабких учнів у процесі пізнавального пошуку спочатку треба навчити процесу доказовості, підтвердження вже відомого. Важливо також озброїти їх умінням контролювати хід самостійного пошуку, звіряючи його з кінцевим результатом, і, лише набувши певного досвіду самостійного здобування знань, можна висувати цей результат в альтернативній формі.

Так, у II класі можна дати таке завдання: розглянь малюнок калюжниці і огірків. Що спільне в цих рослинах? Чим вони відрізняються? Який висновок з цього можна зробити? Або у III класі: розглянь зображення сибірського кедра і сосни. Зверни увагу на хвою кедра, кількість хвоїнок у пучку. Що спільне в цих рослинах? Чим вони відрізняються? Що нового ти довідався про них?

Виконання учнями пізнавальних завдань на класифікацію сприяє осмисленому засвоєнню істотних особливостей поодиноких предметів і явищ. Одночасно з цим вони дістають повніші і глибші знання про загальні поняття. У процесі виконання цих завдань учні відносять рослини до дерев, кущів, трав; тварин — до хижаків, травоїдних, всеїдних і т. д. Такі завдання сприяють усвідомленню істотних ознак понять. Наприклад, 2 клас. Підкресли однією рискою слова, які означають предмети неживої природи, двома — живої: річка, тополя, миша, літак, муха, кінь, трава, автомобіль.

  Самостійне розрізнення другорядного і головного є важливим етапом у пошуковій діяльності.  

Завдання цього типу мають кілька видів: сортування матеріалу за певними ознаками (складністю, значущістю); складання плану до тексту; виділення головної) думки прочитаного; схематизація; виділення істотних подібних і відмінних ознак явищ і предметів

У початкових класах можуть бути використані пізнавальні завдання на встановлення причинно-наслідкових зв'язків, які передбачають пояснення тих чи інших явищ за допомогою одного або кількох законів, правил.

Приклади завдань цього типу.

II клас. Під час сильних морозів під шаром снігу озимина не загине. Чому? Поясни.

III клас. Чим пояснюється нерівномірне освітлення Сонцем північної і південної півкуль протягом року?

Уміння доводити - одна з важливих властивостей розвиненого мислення.   Кожне доведення обов'язково повинно складатися з тези, доводу і способів доведення.

Наводимо приклади таких завдань.

II клас. Кіт — свійська, але хижа тварина.  

Застосування самостійної роботи дає ефективні результати тільки при тій умові, коли вона включалася в навчальний процес систематично, послідовно.  

Молодші школярі привчаються до виконання самостійних завдань не тільки після усного пояснення, але й за письмовими інструкціями – за ескізами, технічними рисунками, кресленнями.  

Самостійна робота з підручником може застосовуватися на різних етапах уроку: у процесі підготовки до вивчення нового матеріалу; на етапі закріплення вивченого і рідше – під час його ознайомлення з новим матеріалом.

  Разом з творчим завданням на уроках пропонують як допомогу плани переказу текстів. Наприклад, до статті «Наша Батьківщина» склала 2 картки, які можна використати і під час виконання домашнього завдання.

Картка 1.

Наша Батьківщина.

План.

1. Наша Батьківщина — Україна.

2. Київ — столиця нашої країни.

3. Символи нашої Батьківщини.

К а р т к а 2.

Наша Батьківщина.

План.

1. Що ти можеш розповісти про багатство та красу нашої Вітчизни?

2. Розкажи про Київ:

а) Київ — столиця;

б) Хрещатик;

в) Києво-Печерська Лавра;

г) Дніпро.

3. Державний прапор України.

4. Герб нашої країни.

5. Гімн України.

У 3 класі таку роботу необхідно продовжувати. Працюючи за планом, діти вдосконалюють зв'язне мовлення, вчаться послідовно викладати думки. Іноді доцільно вводити в картку опорні слова:

Картка-план

Скелет.

1. Хребет.

2. Череп.

3. Грудна клітка та верхні кінцівки

4. Таз та нижні кінцівки.

5. Значення скелета.

На уроках читання діти навчаються самі складати план. Не всім ця робота під силу. Тому доцільні картки-рекомендації.

Як складати план.

1. Прочитай текст.

2. Поділи його на частини за змістом.

3. Знайди головне в кожній частині.

4. Добери заголовок до кожної з них.

5. Із заголовків склади план.

Не можна виховувати самостійність у навчанні, не підтримуючи в учня віри в свої сили. Тому до кожного нового завдання дитину готували, заохочували її до самостійності. Учитель спочатку показував на прикладі, як виконувати певні дії. Потім учні вправлялися під його керівництвом і, нарешті, цілком самостійно виконували аналогічні й нові завдання, де правила застосовували в змінених умовах.

У початковій школі використовують такі види навчальних завдань:

а) за часом виконання: короткочасні, середньої тривалості, довгочасних;

б) за обсягом: спрямованих на вивчення окремого питання теми (дрібних) та вивчення кількох взаємопов’язаних питань або невеликої теми (середніх);

в) за характером навчально-пізнавальної діяльності школярів: репродуктивних, частково-пошукових, творчих. Такі завдання застосовувалися на різних етапах засвоєння, а їх виконання може було пов’язаним з:

1 – читання статті підручника чи її частини, висновку, нескладних оповідань, легких статей науково-популярного характеру, які відбивали спостереження та переживання учнів;

2 – спостереження за явищами природи та суспільного життя, практичною ротовою;

3 – складанням власних завдань, пошуком навчального матеріалу до уроку.

Школярам часто пропонуються навчальні задачі, які неможливо розв’язати звичними способами дій, необхідність знайти вихід із складної ситуації викликала у дітей потребу аналізувати, шукати розв’язок задачі і конкретних дій, які б допомогли досягти мети. Така робота сприяє тому, що школярі нешаблонно підходили до розв’язання складних навчальних завдань. Шукаючи вихід із проблемної ситуації, виявляючи причинно-наслідкові зв’язки між предметами і явищами, учні долали певні труднощі. Пропонують індивідуальні картки, які мають вигляд опорного тексту з пропу­щеними словами. Це допомагає дитині не тільки виявити знання навчального мате­ріалу, а викласти його правильно і зв'язно. Наприклад, у 4 класі під час перевірки знань з теми «Природні умови України», учень одержував таку картку:

Україна розміщена на ... . З настанням осені сонце … .

Зима  .... з ... морозами, триває ... . Сніг випадає ... . З приходом весни сонце ... . Сніг ..., рідше ... .Літо  ... . Утворюються ... .

Скласти коротку відповідь-міркування, обгрунтування школярам допомагають таблиці-пам'ятки. Наприклад:

Доведи, що ялина — дерево.

Розмірковуй так: у всіх дерев одне високе тверде стебло — стовбур. У ялини ..., отже, це дерево.

Наголошують й на тому, щоб учитель залишав поле для творчості кожного і не сприймав ініціативу, самостійність як порушення. Учні розуміють необхідність і значимість як дотримання правил, так і творчого підходу до виконання завдань. Поняття «по-своєму» перестало вживатися у негативному розумінні, не призводить до зниження оцінки. Молодші школярі звикли до того, що виявляти ініціативу і самостійність – це добре.  

  Використовують нескладні алгоритми виконання самостійних завдань чи вправ у вигляді такого зразка:

Картка-інструкція

1.Уважно прочитай групи слів: яблуко червоне, рідна мати, хмаринки голубі, зелений дуб.

2.Вибери і запиши слова, що відповідають на питання який?, яка?, яке?

3.А потім працюй так:

а)визнач число записаних слів (один-багато);

б)яку пару слів ти не вибрав і поміркуй чому?

4.Склади групи слів, пов’язані зі змістом, добираючи потрібні іменники з довідки:

Золота ___, золотий______, золоте ___. Слова для довідки: годинник, осінь, яйце.

Під час проведення самостійних завдань використовуються картки для індивідуальної роботи. Наприклад, формуючи уявлення про іменник, за допомогою картки другокласники виконують завдання різного рівня складності, закріплюють набуті знання та здійснюють самоконтроль.

Карта № 1

1.Прочитай слова: учитель, зелений, батько, книжка, учить, трактор.

2.Знайдіть слова, що називають особу, предмет. Для цього:

а)постав запитання для кожного слова;

б)вибери слова, що відповідають на питання хто?, що?;

в)яка слово зайве?

3.Запиши вибрані слова.

Серед інших видів самостійної роботи активно використовується робота з підручником. Учитель систематично формує в учнів уміння працювати з книгою, що починається з ознайомлення дітей із її структурою, особлива увага акцентується на наявності в книзі символів, малюнків, таблиць та ін.

Ось одна з карток.

Прочитай вірш. Підкресли прикметники. Познач будову виділених слів.

Красива осінь вишиває клени

Червоним, жовтим, срібним, золотим.

А листя просить: - Виший нас зеленим!

Ми ще побудемо, ще не облетимо.

Знаючи прогалини у знаннях окремих учнів, вчитель давав їм у вигляді пам’яток додаткові вказівки і таким чином запобігав можливих помилок.

Наприклад, розв’язування рівняння:

-прочитай рівняння;

-визнач, що невідомо;

-пригадай, як знайти невідомий компонент;

-виконай дії, зроби перевірку та висновок про розв’язування цього рівняння.

Або складання оберненої задачі до даної:

-випиши числа задачі і поясни кожне з них;

-заміни одне з даних чисел знаком питання;

-склади задачу, в якій запитується про це число.

Так на початковому етапі ознайомлення з новим матеріалом діти працюють над завданнями, в яких розкривається порядок виконання дій. Розгорнутий або стислий зразок способу дій є тут допоміжним елементом.

1.Розгорнутий:

50 + 23 = (50 + 20) + 3 = 70 + 3 = 73

Виконай за зразком:

          60 + 14 = 40 + 25 =

50 + 36= 30 + 39 =

2. Стислий:

50 + 23 = або 50 – 23 =

50 + 20 = 70 50 – 20 = 30

70 + 3 = 73 30 – 3 = 27

Завдання з теоретичною довідкою.

Щоб помножити число на добуток, можна обчислити добуток і помножити його число на одержаний результат або помножити число один із множників і держаний результат помножити на другий множник.

1.Обчислити результат усіма можливими способами:

8 · ( 8 · 3 ) =

2. Обчислити зручним способом:

9 · ( 5 · 4 ) = 16· ( 7· 5 ) =

25 · ( 2 · 6 ) = 30 · ( 2 · 5) =

Різноманітні види вправ на етапі формування практичних умінь, які проводить вчитель, дають змогу ставити перед школярами завдання різної складності. Значно підвищує ефективність самостійної роботи своєчасна її перевірка. Інколи швидко потрібно перевірити результати роботи. Тут стають у пригоді різні способи, скажімо, демонстрування школярами відповіді за допомогою сигнальних карток на уроках мови і математики, картки з цифрами і знаками. Це дає змогу своєчасно виявити прогалини в знаннях і запобігти відставанню.

 Часто самостійна робота учнів проводиться на уроках української мови, оскільки цього потребує специфіка предмета.  

За підручником учні можуть самостійно виконувати нескладні досліди. Спочатку вони читають опис досліду, після чого проводять його у визначеній послідовності. Але перед такою роботою доцільно провести бесіду. Це допоможе учням усвідомити проблему, яку вони досліджуватимуть. Учитель, крім того, повинен заздалегідь написати на дошці запитання, щоб діти підготували від­повіді на них, спираючись на власні спостереження.

Ще одна важлива ланка - робота з словником - та учні не завжди знали, як ним правильно користуватись. Зважаючи на це, можна розробити алгоритм роботи із словником і провести з учнями відповідний інструктаж. Спочатку ознайомити їх із структурою словника, системою умовних позначень. Потім у процесі читання тексту з незнайомими словами пояснити, як їх шукати у двомовному словнику, і запропонувати алгоритм виконання пошукових дій:

1. Уважно прочитайте заголовок і подумайте, про що йдеться в тексті.

2.Прочитайте перший абзац і уточніть можливий зміст.

3 Прочитайте весь текст, намагаючись зрозуміти основну думку.

4. При повторному читанні зупиніться на незнайомих для вас словах.

5. На основі контексту здогадайтеся про значення незнайомих слів.

6. В разі потреби знайдіть слово в словнику і визначте, яка це частина мови.

7. Уважно вивчіть орфографію незнайомого слова, пам’ятаючи, що розташування слів у словнику чітко підпорядковане закону внутрішнього алфавіту.

8. Знайдіть слово у словнику, уважно прочитайте всі його значення.

9. Виберіть значення, яке найточніше відповідає змісту тексту.

10. Випишіть слово у свій словник.

 Пропонуємо вправи, в яких є речення з новими словами, щоб учні знайшли їх значення у словнику. Також даємо учням завдання розмістити в алфавітному порядку слова, що починаються з тієї самої букви. Щоб активізувати цю роботу, вчитель визначав час її виконання і організовував змагання.  

Майже у кожної дитини є потреба проявити свої творчі нахили, цю потребу учень може задовільнити в процесі написання твору, адже процес написання твору є процесом творчого уявлення.  

Необхідно організовували самостійну роботу, використовуючи дидактичні матеріали з диференційованими завданнями. Ефективними засобами індивідуалізації навчання є різноманітні довідники, перфокарти, опорні таблиці, алгоритми, пам’ятки, картки для самоперевірки та ін. варто пам’ятати, що застосування їх має бути помірним, творчим, цільовим.

Іноді пропонуємо вправи на вибір. Записуємо на дошці всі, а учні на свій розсуд виконували ті, що їм під силу. Одним із засобів такого підходу є картки з різними за складністю зав­даннями.  Наприклад, на уроці математики під час самостійної роботи розв'язується задача на закріп­лення навичок додавання і віднімання в межах 100: «Перша група дітей зібрала 35 кг макулатури, а друга — 48 кг. Скільки кілограмів макулатури зібрали обидві групи?».

Завдання диференціюється відповідно до індивідуальних пізнавальних можливостей учнів.

Картка 1. Розв'яжи задачу. Зміни запитання так, щоб вона розв'язу­валась відніманням. Розв'яжи нову задачу.

Можливі варіанти запитань: на скільки більше макулатури зібрала друга група? На скільки менше макулатури зібрала перша?

Картка 2. Розв'яжи задачу. Склади і запиши за цими даними нову задачу, в якій треба дізнатися, скільки кілограмів макулатури зібрала друга група.

Картка 3. Розв'яжи задачу. Склади за цими числами нову задачу, в якій треба знайти число 48.

У 3 класі під час вивчення залежності між величинами «ціна», «кіль­кість», «вартість» вводяться задачі на знаходження суми двох добутків. Диференціювати завдання можна так.

За задачею: «Для дитячого садка купили 6 ляльок по 4 крб. і 8 м'ячів по 2 крб. Яка вартість всієї покупки?» для найбільш підготовлених дітей — творча робота:

Картка 1. Узнай, на скільки вартість ляльок більша від вартості м'ячів. Інші картки містять довідки з інструкціями та пам'ятками.

Картка 2. Щоб узнати, скільки коштує вся покупка, обчисли вартість ляльок та м'ячів окремо.

Картка 3. Спочатку обчисли вартість ляльок, потім вартість м'ячів. Дізнайся, скільки коштує вся покупка.

Вказівка: пригадай, як знайти вартість за ціною та кількістю.

Отже, варіюючи обсяг і зміст допоміжних прийомів, створюємо умови для максимального виявлення самостійності учнів, пізнавальних можливостей кожного.

Індивідуалізувати не лише роботу на уроці, а й домашню роботу. Вправи для роботи вдома добирають такі, щоб вони сприяли зміцненню зв’язку теорії з практикою, всебічному розвитку, творчій активності і самостійності.

Самостійна робота учнів у процесі вивчення є основним засобом виявлення і розвитку в них творчих здібностей і обдарованості, підготовки їх до практичної діяльності. Залежно від підготовленості учнів учитель щоразу сам визначав послідовність і насиченість самостійної роботи, проявляв свою творчість та ініціативу. В міру переходу учнів з класу в клас зростає рівень їх знань і пізнавальні можливості. У зв’язку з цим і види самостійної роботи поступово ускладнювалися, але треба також пам’ятати, що самостійна робота - не самоціль, а один із засобів поліпшення всієї навчально-виховної роботи, підготовки учнів до життя, до практичної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.           Базарницька І. Самостійність учнів на уроках української мови як засіб особистісного зростання// Початкова школа. – 2007. - № 4. – С. 18 – 22.

2.          Богданович М.В. Картки з математичними завданнями для самостійної роботи учнів початкових класів. – Тернопіль, 2001. – 64 с.

3.          Буряк В. Самостійна робота як вид навчальної діяльності школяра // Рідна школа. – 2001. – № 9. – С. 49 – 51.

4.          Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. Рідна мова: Підручник для 3 класу. – К.: Освіта, 2003. – Ч. ІІ. – 110 с.

5.          Деснянська В.П. Самостійні роботи учнів 1-4 класів // Початкова школа. – 1998. – № 8. – С. 44-45.

6.          Логачевська С.П. Диференціація у звичайному класі. – К.: Освіта, 1992.

7.          Марчук Л.Б. Самостійна робота як метод урізноманітнення навчальної діяльності учнів // Рідна школа. – 2000. – № 4. – С. 84-88

8.          Тимченко О.Т. Самостійна робота як дидактична категорія//Педагогіка і психологія. – 2002. – № 3 – 4. – С.64 – 68.

9.          Трубачова С. Методи самостійного здобування знань у школах нового типу // Шлях освіти. –1999. – № 1. – С. 30 – 33.

Додатки

Система самостійних робіт на уроках української мови

1.Зоровий диктант.

Діти читають текст з підручника, потім закривають його і самостійно пишуть з пам’яті.

2.Творчий диктант.

Учні самостійно складають і записують речення з орфографічно важкими словами, які раніше записані вчителем на дошці.

3. Попереджувальний диктант.

Учитель пропонує пригадати або ж прочитати правило і придумати на нього свої приклади. Цю частину диктанту діти виконують самостійно. Потім диктує речення, а учні записують їх. Наступний етап диктанту проходить у колективній або індивідуальній роботі.

4. Диктанти - п’ятихвилинки. Діти добирають слова на різні правила самостійно. Гра «Мовчанка».

На дошці записано 20 слів із крапками замість ненаголошених голосних. Учень підходить до дошки і вписує пропущену літеру у першому слові, потім передає крейду іншому.

5. Самостійна робота з деформованим текстом.

6. Визначення наголосу. Завдання. Списати з дошки (картки) слова і розставити наголоси: Український, новий, одинадцять, столяр, дочка, голосний.

7. Поширення речень або скорочення їх до підмета та присудка.

На дошці є зразок.

а)У густому гіллі тьохкають солов’ї. Або тьохкають солов’ї.

б)З’явилася хмара. Або На небі з’явилася велика темна хмара.

8. Складання ланцюжка із слів.

Перед виконанням цього завдання вчитель ставить умову, наприклад, слова мають бути лише власними назвами. Учень пише на дошці слово Чернігів і передає крейди іншому, а той пише своє слово, що починається з букви, якою закінчується попереднє.

Фрагменти уроків, що ілюструють індивідуалізацію завдань для шестиліток.

Навчання грамоти

Мета. Оптимально спрямувати розвиток кожного школяра, починаючи з першого року навчання.

На кожному уроці готую індивідуальні завдання для тих, хто добре читає і для тих, хто тільки опановує цей процес.

У гості до шестиліток приходить мудрий їжачок і прудка Білочка з цікави­ми вправами. На перших уроках допомагаю учням добирати посильні завдання. Пізніше діти самі свідомо добирають їх, звертаючи увагу на те, що прудка Білочка пропонує такі, які потребують швидкого читання, а їжачок — повільнішого. Їжачка називають мудрим тому, що він спокійно, неквапно допомагає школярам підготуватись до колективної роботи: читання ланцюжком речень, слів, вибіркове, правильне, виразне — всього тексту тощо.

Тема. Повторення письма вивчених букв.

Фрагмент уроку

Письмо в зошитах.

I варіант. Списати писані букви: з, н, д, і, є, р, к, л, и, п, т.

II варіант. Виписати із ряду букви, у накресленні яких є елемент «пряма похила із закругленням внизу»: а, у, м, і, н, ц, л, п, т, ц, о, х.

Перевірка. Читання написаних букв.

I варіант. Списати склади: ра, ро, ло, пи, на, ну.

II варіант. Розглянути малюнки (коза, теля, курка, корова) і записати склади

3 буквами о, а.

Перевірка. Читання записаних складів.

I варіант. Списати слова: сосна, липа, смородина, клени.

II варіант. Записати назви звірів. На дошці малюнки із зображенням диких тварин (мавпа, слон, лев, вовк).

Перевірка. Читання записаних слів.

Спільне завдання.

а) диктант букв, складів, слів: з, н, д, и, а, на, ла, лу, ластівка, леопард;

б) списування друкованого тексту (с. 64 Букварика).

Перед дітьми плакат з варіантами поєднань, алфавіт.

Перевірка. Читання написаних слів.

Урок математики

Тема. Число і цифра 4. Утворення числа 4. Написання цифри 4.

Фрагмент уроку

Приклади поєднання фронтальної, парної та індивідуальної роботи.

1. Робота над новим матеріалом.

Фронтальна робота. У кожного учня — конверти з геометричними фігурами. Завдання: разом з учителем школярі кладуть 4 кружечки, 4 трикутники. Колективна лічба геометричних фігур.

Робота парами. Діти виконують запропоновані завдання: поклади 4 кружечки,

4 квадрати, 4 трикутники. Фігури викладаються на набірному полотні. Один учень виходить до дошки і перевіряє виконані завдання, оглядаючи підняті набірні полотна.

Індивідуальна робота. Завдання для I варіанту: покласти 4 кружечки, а для II — 4 трикутники. Перевірка завдань на набірних полотнах.

2. Робота в зошитах (с. 13).

Фронтальна робота. Учитель ознайомлює з цифрою 4. Діти пишуть її на планшетах, після тренування — в зошитах.

I варіант. Виконати завдання 2. Написати цифру 4. Вставити пропущені цифри. Обвести клітинки за зразком.

II варіант. Завдання учитель готує заздалегідь, роблячи в зошитах на всіх рядках намітки олівцем для 3—4 учнів.

Школярі обводять рядок цифри 4, пропущені цифри, по 4 клітинки.

3. Робота з дидактичним матеріалом.

Фронтальна робота. Класовод виставляє цифри в будь-якій послідовності. Один учень на дошці, а всі на парті викладають відповідну кількість паличок або геометричних фігур. Колективно клас лічить їх, потім перевіряє правильність.

Робота парами. Учитель виставляє цифри 3, 2, 4, І. Шестилітки радяться між собою і показують відповідну кількість смужок на математичному віялі. Колективним перелічуванням перевіряють правильність виконання завдань.

Індивідуальна робота. Класовод виставляє для кожного варіанта цифру, а школярі самостійно відлічують відповідну кількість смужок і показують їх: І варіант — З, II варіант — 4,1 варіант — 4, II варіант — 2.