Розвиток ключових компетентностей молодших школярів у процесі реалізації Державного стандарту початкової загальної освіти

Розвиток ключових компетентностей  молодших  школярів у процесі реалізації Державного стандарту початкової загальної освіти

Підготувала Трипадуш Т.В., вчитель початкових класів Чечеліївської ЗШ І-ІІІ ст.

Одним із шляхів оновлення змісту освіти та узгодження його з потребами сучасності є орієнтація навчально-виховного процесу на набуття ключових компетентностей та створення ефективних механізмів їх запровадження.

Початкова ланка освіти – фундамент шкільного навчання, адже саме тут закладається основа для формування особистості майбутнього громадянина.

Вона покликана забезпечити подальше становлення і різнобічний розвиток особистості дитини, цілеспрямовано виявляти й розвивати її здібності в різних видах діяльності, створити умови для повноцінного засвоєння базового рівня освіти й уміння вчитись.

Компетентність — це здатність, яка базується на знаннях, досвіді, цінностях, отриманих завдяки навчанню. Компетентність є кінцевим результатом навчання, мета якого полягає у формуванні й розвитку особистості учня, розкритті його здібностей і талантів.

Ключова компетентність охоплює низку загальних навчальних і пізнавальних умінь. Вміє вчитися той учень, який сам визначає мету діяльності або приймає поставлену вчителем; проявляє зацікавленість у навчанні; докладає вольових зусиль; організовує свою працю для досягнення результату, відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв‘язання задачі; виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції; усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити;  має вміння і навички самоконтролю і самооцінки.

Ключові (міжпредметні, універ­сальні) компетентності — загальнокультурна, соці­ально-комунікативна, інформативно-пізнавальна, саморегуляції, креативна — відображені у змісті всіх освітніх галузей початкової школи.

Перед початковою школою, відповідно до нового Державного стандарту початкової загальної освіти, стоїть завдання впровадження компетентнісного підходу в навчально-виховний процес початкової школи, розробка навчально-методичного забезпечення щодо формування ключових компетентностей молодших школярів, вдосконалення професійної майстерності вчителів початкових класів щодо розвитку компетентностей учнів молодших класів. О.Я. Савченко зазначила, що  "зараз в епіцентрі уваги освітян, батьків і суспільства загалом знаходиться проблема якості шкільної освіти. Якість шкільної освіти є похідною від її цілей і завдань. Вона має відповідати як соціальним потребам держави, так і запитам особистості… Якість початкової освіти визначається не лише засвоєнням учнями предметних компетентностей, а й ключових, які мають бути найважливішим особистісним надбанням кожного випускника початкової школи".

Щоб реалізувати себе повністю  в майбутньому житті, особистість має бути компетентною в різних сферах діяльності. До ключових компетентностей, які пропонуються для учнів початкових класів, відносяться: уміння вчитися, інформаційно-комунікативна, загальнокультурна, що зберігає здоров’я,

громадянська, соціальна.

Розглянемо смислову наповненість кожної.

Компетентність уміння вчитися:

– організовувати та контролювати свою навчальну діяльність;

– виконувати розумові операції й практичні дії;

– володіти вміннями й навичками самоконтролю та самооцінки;

– прагнення здобувати нові знання;

– самостійність у розв’язанні пізнавальних завдань.

Громадянська компетентність:

– знання державної й національної символіки;

– знання й дотримання прав та обов’язків учнів;

– активна участь у позашкільній та позакласній діяльності, свідоме ставлення до виконання доручень;

– засвоєння і дотримування учнем морально-етичних норм;

– уміння керувати своєю поведінкою й оцінювати свої та чужі вчинки.

Загальнокультурна компетентність:

– культура міжособистісних відносин;

– толерантна поведінка;

– формування моральних якостей;

– ознайомлення з культурною спадщиною українського народу;– ознайомлення з найважливішими досягненнями національної науки й культури, визначними

подіями та постатями в історії України.

Інформаційно-комунікативна компетентність:

– уміння працювати з різними інформаційними джерелами;

– уміння аргументувати й відстоювати свою думку;

– уміння здобувати нові знання на основі наявних;

– прагнення збагачувати словниковий запас;

– добре володіти усним та писемним мовленням;

– уміння формувати власну точку зору й доводити власну позицію;

– уміння адаптуватися в мовному середовищі;

– адекватне ставлення до критики;

– культура мовлення;

– уміння користуватися довідниковою літературою.

Компетентність що зберігає здоров’я:

– сформованість навичок здорового способу життя;

– потреба в дотриманні охайності, норми увічливості, чемної поведінки;

– уміння долати труднощі;

– здатність адаптуватися до змін у середовищі;

– сформованість оптимістичного ставлення до життя.

Соціальна компетентність:

– усвідомлення учнями ролі та місця родини в його житті;

– оволодіння навичками родинних стосунків;

– виконання постійних доручень у родині;

– сформованість свідомого ставлення до життя;

– активність у пошуку власного місця у власній структурі.

Ключові групи компетентностей сприяють досягненню успіхів у житті, відповідають багатоманітним  сферам життя.

Кожна дитина унікальна по-своєму, тому завдання вчителя – надати таланту кожної окремої дитини найкращі умови для його виявлення, успішної реалізації та динаміки розвитку. Також, завданням учителя є навчання учня самостійно вчитися і досягати успіху.

Формування критичності, логічність, асоціативність та системність мислення – саме ці якості роблять мислення дитини гнучким, оригінальним, продуктивним. Учитель повинен розвивати у дітей навички спілкування, незалежність у поведінці, наполегливість, активність. Складання асоціації до окремих предметів чи явищ, допомагає швидкому вилученню потрібної інформації з пам’яті. Системність мислення формує вміння розглядати предмет чи явище як систему, що розвивається в часі, а також дає можливість простежити його багатофункціональність.

Працюючи з різними групами та окремими учнями, учителю необхідно бачити перспективи розвитку їхньої мотивації. Значущою для ефективної навчальної діяльності є мотивація, зумовлена інтелектуальною

ініціативою та пізнавальними інтересами. Тому, практична діяльність педагогів у процесі формування мотиваційної компетентності має будуватися на роботі з різними предметами, орієнтації на роботу в команді, індивідуалізації, проектно-зорієнтованій діяльності.

Цього неможливо досягти без застосування на уроках інтерактивних технологій, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками тощо.

Саме інтерактивні методи ("мікрофон",  "позначка",  "кубування",  "сенкан",  "незакінчене речення", "асоціативний кущ" та ін.) дають змогу під час проведення уроків у початковій школі створити таке навчальне середовище, в якому формується соціальна компетентність, розвивається світогляд, зв’язне

мовлення, характер дитини. Навчально-виховний процес організовується так, що учні мають змогу вчитися співпрацювати в парах, групах, формувати свої власні ідеї та думки, навчаються критично мислити, сперечатися на задану тему. Використання інноваційних підходів на уроках сприяє реалізації мети,

передбачає розвиток в учнів інтересу і бажання працювати на уроках із зацікавленістю.

Інноваційність як принцип педагогіки забезпечує умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.

Ключові компетентності, як базові, надпредметні, складно вимірювати. Тому важливо:

1. Ураховувати засвоєння учнями ключових компетентностей при оцінюванні їх навчальних  досягнень.

2. Для формування оцінки рівня сформованості ключових компетентностей необхідно використовувати інтерактивні технології:– тести з відкритими завданнями;

– включення учнів у дослідницьку діяльність;

– постановка та розв’язання проблемних завдань;

– диспути, як ефективний засіб компетентнісного навчання;

– розв’язання ситуативних завдань;

– мультимедійне навчання, комп’ютерне моделювання;

– використання методів навчальних проектів.

Інтерактивні технології дозволяють не тільки кількісно, з використанням 12-бальної системи оцінювання, а й якісно, включаючи самооцінку та зовнішню експертну оцінку, відслідковувати ключові компетентності.

Життя висунуло вимоги на виховання творчої особистості, здатної самостійно мислити та приймати сміливі нестандартні рішення, генерувати оригінальні ідеї.

Моя сьогоднішня праця – створення в класі атмосфери інтелектуального пошуку, творчості, навчання дітей розуміти і вирішувати проблеми та проблемні ситуації; надання дітям можливості щоденно відчувати радість від пізнання і творчої діяльності.

У процесі роботи допомагає використання літератури, музики, історії, таблиць-пам’яток для учнів, різноманітних джерел інформації. Використовую аркуші контролю  "Перевір себе", схеми-опори з математики, ігровий матеріал, дидактичні картки, перфокартки з математики, читання, мови, використання SMART-дошки; мультимедійні презентації з Power Point; використання ППЗ, ЕППЗ; інтерактивні вправи  у онлайн -сервісах програмах:LearningApps.org ; Прангміліне; Microsoft Mouse Mischief, генератор ребусів, Tagul, навчальні мультфільми з YouTube, віртуальну стіну Padlet, математичні демонстрації http://www.visnos.com/demos.

У своїй педагогічній діяльності широко використовую такі методи, як інформативність навчального матеріалу, тобто використання незвичайних фактів, цікавої інформації, яскравих прикладів та комплексний вплив на учня: природного матеріалу, музики, казки. Адже те, що самостійно відкрите і відчуте, впливає найсильніше, найпереконливіше.

Формування компетентностей нерозривно пов’язано з певним типом організації знань. Адже справа не в обсязі знань, не в їх міцності, а "в тому, як організовані індивідуальні знання, наскільки вони надійні в якості основи для прийняття ефективних рішень відносно тієї чи іншої конкретної ситуації".

Школа вчить дитину компетентно обирати свій життєвий шлях, зважаючи, при цьому, на свої здібності та можливості, ставити перед собою завдання самовдосконалення, саморозвитку, самовиховання, самоосвіти. Завдання початкової ланки як навчально-виховного процесу є всебічний розвиток молодших школярів, набуття учнями досвіду спілкування, формування в них бажання та вміння вчитися.

Використані джерела

1. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою 1-4 класи, затверджені наказом МОНмолодьспорту України від 12.09.2011 р. № 1050 (К.: «Освіта». – 2012) та відповідно до наказів Міністерства освіти і науки України від 22.12.2014 № 1495 «Про затвердження змін до навчальних програм для 4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів»; від 29.05.2015 № 584 «Про затвердження змін до навчальних програм для 1-3-х класів загальноосвітніх навчальних закладів»; від 05.08.2016 № 948 «Про затвердження змін до навчальних програм для 1-4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів»

2.Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст] / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел.  – К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2009. – 1736 с.

3. Єрмаков, І. Г., Пузіков, Д. О. Розвивати життєву компетентність [Текст] // Шкільний світ. – 2005. – №37. – С.5-13.

4. Пометун, О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання : наук.- метод. посіб. [Текст] / О.І. Пометун. – К.: А.С.К., 2004. – 192 с.

5. Савченко, О. Я. Якість початкової освіти: сутність і чинники впливу [Текст] // Початкова школа. – 2009. – №8. – С.1-6.